Zlata Ko – Літо як осінь

Заручники минулого.
Це літо як осінь, душа вже кисню не просить.
Вона і так все знає, де і з якими вітрами ти блукаєш.
Нижче й досі, і ти вже не дізнаєшся, чому біль з'їдає почуття, що були заручені.
Заручники минулого.
Ми стали байдужими, стерті з мапи межі, раю квітучого.
І тепер тільки крики «відпусти» і вогонь не осяє більше пітьми.
Коли вітер обійме за плечі, кричати в небо вже недоречно.
Коли нічим дихати, біль у грудях не втримати.
Заново нам любов вже не винайти.
Знову безсонні ці ночі, літні напрочуд.