Domiy – Дорогами

Та не час, а ми все додому.
Роздивляємось фото на спомин, тонемо в руках чужих міст.
Вітру рідного чуємо свист.
Позривались і квіти, колись лишилися і віти.
Закрутились по світу, усього не облетіти.
Очі хочуть напитись, напитися висоти.
Серце знає, де вмитись, коли тяжко йти.
Рідними-нерівними, рідними дорогами, рідними порогами, домами, татами.
Рідними-нерівними, рідними дорогами.
Рідними-нерівними, рідними дорогами, рідними порогами, домами, татами.
Рідними-нерівними, рідними дорогами.
Маялись чеканнями літа.
Маємось не тим вже, що діти.
Маяння сьогодні не ті.
Маємо гіркий присмак цих днів.
Позривались і квіти, колись лишилися і віти.
Закрутились по світу, усього не облетіти.
Очі хочуть напитись, напитися висоти.
Серце знає, де вмитись, коли тяжко йти.
Рідними-нерівними, рідними дорогами, рідними порогами, домами, татами.